Чи ПОКАРАЄ Фемiда вбивцю?

Історія із смертовбивством сталася півтора роки тому у селі Пояски. Про неї розповіла Валентина Маркуш, син якої нагло загинув на очах у багатьох свідків. Знеболена мати шукає правди увесь цей час і не може діждатися того дня, коли буде покарано вбивцю її єдиного сина. 

Горя ніколи ніхто не чекає, воно приходить саме. Того дня, коли Гена їхав до Поясків, мати обняла його на порозі і, чомусь, замість звичного «пока» сказала «прощавай».  Після того вона його більше живим не бачила. Наступного ранку були страшні до тремтіння слова голови сільської ради про те, що Маркуш Гена лежить у морзі…

Сталося ось що. У Поясках, куди Гена разом з друзями поїхав з думкою підзаробити на бурштині, до них причепилися місцеві лобуряки (вони є скрізь, побачиш купку парубків, що тиняються  біля якогось ганделика, знай – це вони), традиція у них така чіплятися до немісцевих, щоб отримати могорич на дурняк. Білокорівчани йшли до магазину купити солі, натомість нарвались на неприємність. У таких натовпах завжди є призвідник  майбутніх трагічних подій, який згодом відходить на другий план. Був він і тут. Слово за слово між опонентами розпочалася сутичка, на підмогу місцеві викликали  знайомого, який зараз у справі проходить як  вбивця. Він пиячив у су­сід­ньому Радовелі. Проте до того часу, як він з’явився, сперечальники встигли помиритися і вже тиснули один одному руки. Олександр П., приїхавши, встиг побити Сергія Р. і раптово зникнути, як він тепер каже, що втратив свідомість (хіба що від випитого). Здавалося б, конфлікт залагоджений, Гена і його опонент мирно розмовляли, як раптом П., з’явившись із темряви, вирвав із паркану штахету замахнувся нею і вдарив білокорівчанина з усієї дурної сили по голові. Шансу вижити у Гени не було, 32-річний батько двох дітей помер через 10 хвилин після фатального удару від закритої черепно-мозкової травми.

Здавалося, все зрозуміло, є свідки злочину, покарання має бути неминучим. Але пройшло вже півтора роки, за цей час відбулося 12 судових засідань Олевського районного суду під головуванням судді Любомира Винара, а віз і нині там. Вже давно відбувають свій строк за гратами за аналогічні вбивства інші, а «герой» нашого оповідання все ще гуляє на волі. За цей час у нього з дружиною народилася друга дитина.

Дивними є і дії свідків у справі, дехто з них жодного разу не з’явився на розгляд справи. А ті з них, хто погодився був спочатку виступити у цій ролі, мова йде про жителів Поясків, потім відмовилися від свого бажання допомогти встановити правду, аргументуючи свої дії  тим, що їм погрожували спалити хату, якщо  з’являться в суд. Чи то люди залякані так, що їх дії доходять до абсурду: чоловік можливого свідка попередив, якщо дружина буде свідчити проти земляка, він її покине  (невже злочинець дорожчий ніж власна дружина?), чи відіграє свою роль горезвісний принцип: моя хата з краю? Хтозна, тим не менше, чомусь, ніхто з карних органів не надто переймається питанням забезпечення явки свідків до судової зали. «З такою постановкою питання, - каже потерпіла, - завершення процесу відк­ладається на невизначені строки». «Я ди­вуюсь цією системою, це вперше за 60 років свого життя мені довелося з нею зіштовхнутися. Бездіяль­ність на всіх рівнях, вона не просто дивує, викликає відразу до усього, що бачиш у кабінетах тих, хто мав би захищати тебе від злочинності. Йде 100% затягування справи. Я вже нікому не вірю», -  ділиться наболілим жінка.

22 червня В.П. Маркуш направила лист на адресу Генеральної прокуратури із зверненням щодо неналежного підтримання державного обвинувачення по кримінальному провадженню. Звісно, що Генпрокуратура направила це звернення на розгляд Коростенської місцевої прокуратури. Звідти надійшла відповідь: «За результатами розгляду встановлено, що прокурор Коростенської місцевої прокуратури здійснює підтримання державного обвинувачення по кримінальному провадженню №…… стосовно Володимира П….В діях державного обвинувачення не встановлено порушень щодо неналежного підтримання державного обвинувачення», заступник керівника Коростенської місцевої прокуратури А.Мамкута».

Феміда, звісно, богиня неупереджена, для того й очі зав’язала. Для неї усі рівні перед законом. Тільки шкода, що в окремих випадках колеса вічного природного порядку крутяться занадто повільно. За цей час винні встигають відчути себе правими у своїх вчинках і продовжувати жити серед людей як ні в чому не бувало. Але хто скине тягар з душі вбивці? Чистилище правопорядку винний має пройти, навіть для того, щоб врятувати свою душу.

Анжела Александрова

Останнє редагуванняПонеділок, 04 вересня 2017 20:20

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається